Для родичів

Комп’ютер – вже давно звична частина нашого життя, і розпізнати залежність від нього дуже непросто. Однак є декілька способів, які допоможуть виявити її.

Що таке комп’ютерна залежність?

Половина жителів Європи витрачає більше 30 годин на тиждень на комп’ютерні ігри. Часто буває так, що самі залежні або їх родичі не можуть розпізнати, що це саме залежність. Статистика стверджує, що ті, хто витрачають занадто багато часу на ігри, частіше страждають від безсоння, мають порушення поведінки або соціальні проблеми. Але що саме розуміється під «залежністю»?

Медики своєю професійною мовою описують комп’ютерну залежність, як «патологічне використання комп’ютерів» – тобто хворобливу потребу до ПК. Крім того, за рівнем вираженості залежності, розрізняють різні її ступені. Наступна дифференция проходить по типу об’єкта залежності: комп’ютерні ігри, інтернет, онлайн-порнографія або соціальні мережі.

Люди вважаються залежними в тому випадку, коли комп’ютерні ігри істотно впливають на їхнє повсякденне життя. Така компульсивна поведінка змушує залежного нехтувати друзями, родиною, школою, навчанням або роботою.

До ігор, особливо часто викликаючих залежність, відносять рольові онлайн-ігри. У них гравці часто б’ються поодинці або з групою таких же учасників. Онлайн-ігри постійно пропонують нові завдання, а гравець весь час знаходиться під психологічним тиском, боячись що-небудь пропустити.

Симптоми залежності від комп’ютерних ігор

Залежність від комп’ютерних ігор – це одна з залежностей, яку необхідно сприймати всерйоз. Залежна людина вже не здатна контролювати те, як і скільки вона використовує комп’ютер. Американська психіатрична асоціація (American Psychiatric Association) розробила дев’ять критеріїв, які допомагають краще розпізнати комп’ютерну залежність. Якщо ви виявите у себе не менше п’яти з наступних дев’яти ознак, вам час пригальмовувати.

1. Людина майже весь час проводить за онлайн-іграми. Якщо залежний з якоїсь причини не може грати, то його думки обертаються тільки навколо гри.

2. Перебування далеко від комп’ютерної гри викликає симптоми відміни («ломку»), такі як дратівливість, нервозність, тугу або занепокоєння.

3. Залежний толерантно ставиться до своєї потреби все більше часу проводити за комп’ютерними іграми – вважає, що це нормально, витрачати час на своє захоплення комп’ютером.

4. Вона приховує від друзів, членів сім’ї та співробітників фактичну ступінь своєї ігрової залежності.

5. Вона використовує комп’ютерну гру, щоб «скинути» негативні емоції, такі як страх, вина або безпорадність.

6. Інтерес до попередніх захоплень та соціальних контактів знижується або повністю втрачається, коли вона захоплена грою.

7. Навіть в тому випадку, коли залежний бачить свої психосоціальні проблеми, він все одно продовжує грати надмірно багато.

8. Всі спроби зменшити час, проведений за іграми, безуспішні.

9. Останній симптом ігрової залежності – ризик того, що залежний повністю зануриться в комп’ютерні ігри. Це загрожує обривом контактів з родиною і друзями. Або навіть втратою місця навчання чи роботи.

Причини залежності від комп’ютерних ігор

Найчастіше нелегко зрозуміти, чи є хтось залежним від комп’ютерних ігор. Але симптоми комп’ютерної схожі на симптоми інших залежностей. Зовсім часто з головою йдуть в комп’ютерні ігри, щоб впоратися зі стресом. Особливості особистості та соціального оточення, звичайно, теж грають серйозну роль. Люди, схильні до депресій або надзвичайно сором’язливі, відволікаючись на ігри, забувають про свою нудьгу і невпевненості.

Люди з синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю швидше стають залежними. Люди з низькою самооцінкою знаходять визнання в віртуальному світі, для них це спосіб інтеграції, якої їм не вистачає в реальності.

Причини виникнення залежності також можуть мати нейробіологічний характер. Надмірно тривалий процес гри викликає ті ж фізіологічні процеси в мозку, що і алкогольна залежність. Крім того, ігри приваблюють своєю небезпечною системою винагороди, яка стимулює мозок, змушуючи грати все більше.

Час зупиниться!

Якщо ви вже виявили у себе залежність до комп’ютерних ігор і розумієте, що втрачаєте зв’язок з реальним світом – вам час зупиниться! На одинці це може бути складно або зовсім неможливо. Телефонуйте нам, ми готові вам допомогти і підтримати:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Статистика показує, що більшість людей на запитання «чому ви п’єте?» – з впевненістю відповідають, що саме алкоголь допомагає їм впоратися з проблемами. Правда, поки що жоден з них не сказав, що алкоголь дійсно вирішив їх проблеми і допоміг знайти відповіді на виниклі питання.

Загнані в свої проблеми люди впевнені, що алкоголь – це єдиний спосіб втікти від них. При цьому багато хто з них навіть вважає, що спиртне допоможе вирішити їхні проблеми. Але, це далеко не так. Алкоголь не здатний вирішувати що-небудь, він може тільки притупити і загальмувати сприйняття і свідомість. Під його впливом, людина, часто здатна навіть забути про існуючу проблему, і, як правило, згадати про неї, тільки протверезівши. Але, те, що людина на деякий час забула про проблему, не може стати результатом її зникнення, і так чи інакше, їй доведеться її вирішувати.

Алкоголь – це не втіха і зовсім не ліки, що дозволяють позбавити людину від обставин, що склалися. Це хімічна речовина, яка змінює свідомість людини, процес якого, в свою чергу, ліквідує стрес, горе і печаль на деякий час. Але, все ті питання, які необхідно було вирішити до вживання алкоголю, лише відтерміновуються за часом свого рішення.

ЧОМУ Ж ЛЮДИ ДУМАЮТЬ, ЩО АЛКОГОЛЬ ДОПОМОЖЕ ВИРІШИТИ ЇХ ПРОБЛЕМИ?

Рішення будь-якої ситуації вимагає від людини відповідальності, пошуку правильних шляхів, і часто, навіть деякого приборкання власної гордині. А в тому випадку, коли людина, навіть в колі своєї родини, відчуває себе самотньою, їй складно довірити свої почуття, але й брати на себе відповідальність вона також не бажає. Легше було б перекласти відповідальність на когось іншого. Але, на кого? Якщо, на її думку, її не можуть зрозуміти навіть найближчі люди. Тут і приходить алкоголь, який, на думку багатьох, якби може вирішити проблему.

Адже під впливом алкоголю відповідальність випаровується, а з нею і всі хвилюючі питання. Дуже важливо розуміти, що життя прекрасне, навіть, незважаючи на всі ті труднощі, які воно нам пропонує. А близькі люди, які, на думку багатьох, не можуть їх зрозуміти, готові прийти на допомогу і надати будь-яку підтримку, якщо до них звернутися. І найголовніше, що варто усвідомити – те, що тверезість здатна вирішувати питання, а алкоголь – лише відсуває їх в невідоме майбутнє.

Якщо ви хотіли б зупиниться і нарешті почати вирішувати свої проблеми без алкоголю, але не знаєте як перемогти залежність – телефонуйте нам!

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ми готові вам допомогти – тому що ще зовсім нещодавно також намагалися вирішити всі проблеми запиваючи їх, як зараз і ви.

«Життя для мене перетворилася в замкнуте коло, вирватися з якого я не могла. В’язниця, наркотики, в’язниця, наркотики… Я була впевнена, що мені просто не щастить, і скоро все налагодиться. Тільки от чомусь роки йшли, але нічого не налагоджувалося, а проблема з наркотиками тільки зростала… »

Мені 53 роки, я з Сімферополя. Саме дитинство пам’ятаю мало, швидше якісь сонячні фрагменти радості, мамину посмішку і багато морозива. Чітко запам’ятала — мені 9 років, похорон мами і нескінченне почуття болю. Її відхід став справжнім потрясінням для мене. Без неї я залишилася найбільш одинокою і нещасною істотою на світі.

Так як я була старшою донькою, турбота про молодших дітей і батька лягли на мої плечі. Дорослішати довелося дуже швидко, і я не була до цього готова. Мені гостро не вистачало простих речей — розуміння, підтримки, ласки, тепла і любові. Хотілося прокинутися, і щоб все було, як раніше. Мені здавалося, що мене обікрали, зрадницьки позбавили радості!

Йшов час, біль занурювався глибше. Я мріяла про майбутнє! Мій тато був вірменин і виховував нас в певних традиціях. У мене формувався стереотип, що щаслива доля для мене — це вийти заміж. Вдале заміжжя стало для мене метою і єдино вірним рішенням всіх моїх дівочих проблем. Чоловік буде любити, піклуватись, захищати, поверне мені радість, і я нарешті стану щасливою! Справа була за малим, знайти підходящого чоловіка.

У своїх пошуках я швидко досягла успіху. У 17 я закохалася і вискочила заміж. Переїхала жити до чоловіка, народила дочку, але щастя моє швидко переросло в кошмар. Чоловік зрадив мені з найкращою подругою, коли я лежала в пологовому будинку. Потім його гулянки, скандали, побої. Через кілька років він повісився. Так закінчилася моя перша «щаслива» історія кохання.

Надалі таких історій було багато, і кожна нова незмінно ставала черговим розчаруванням. Це були одні й ті ж граблі, про які я втомилася стукатися своїм розбитим чолом.

Порожнеча всередині росла, і я почала бавитися наркотиками. Вони приносили хоча б якусь радість. На жаль… Радість моя швидко обернулася плачем.

Наркоманія стала справжньою петлею. Наркотики, в’язниця, наркотики, в’язниця — прокляте коло, з якого вирватися не було уже можливим. Мені не один раз розповідали про центри реабілітації, але від допомоги я відмовлялася. Я була впевнена, що мені просто не щастить в житті, але настане момент, коли все налагодиться. Тільки ось роки йшли, нічого не налагоджувалося, а проблема з наркотиками тільки зростала.

До 2010 року таке існування вимотало мене до межі. Я часто задавалася питанням — хіба це те, про що я мріяла? Як так сталося? Чому? Відповідей у ​​мене не було, так само, як і сил що-небудь змінити. Зате було багато сліз, розчарування, самотності і безнадії. В такому стані я потрапила черговий раз до в’язниці.

На цей раз мене відправили до Чернігова. Там я зустріла знайому. Її термін був значно менше, ніж мій. Вона збиралася незабаром звільнятися. Ми багато розмовляли з нею про плани на майбутнє, і вона розповіла мені, що збирається відразу після звільнення їхати на центр реабілітації. Я не дуже вірила в цю ідею, але вирішила подивитися за розвитком подій. Ми домовилися з нею, що будемо підтримувати листування. Незабаром Наташа звільнилася.

Як ми і домовлялися, Наташа писала мені листи. Я бачила зміни в її мисленні, звичках, вчинках. А потім вона приїхала в колонію, і ми поспілкувалися. Це була інша Наташа і жила вона тепер зовсім по-іншому. Мене дуже вразили ці зміни, і я прийняла для себе рішення їхати на цей же центр реабілітації в Макаров, що і вона.

Відразу після звільнення в 2014 році я приїхала в Макаров. Я вже рік не курила і не було бажання вколотися. Але я знала, що, якщо поїду додому в Сімферополь, моє минуле може повернутися та саме цього я і боялася. Донька знала про моє рішення, про мої страхи і не заперечувала з приводу реабілітації. Вона переживала за мене ще більше, ніж я сама.

На центрі я заново вчилася всього в житті — спілкування, терпінню, смиренню, любові. Змінювався мій погляд на світ, на себе. Навчалася допомагати ближнім, вникати в їхні проблеми. На центрі було сприятливе середовище для переоцінки своїх цінностей. Я заново вчилася жити без наркотиків. Після закінчення курсу реабілітації я залишилася служити на центрі.

У 2017 році помер мій батько і я поїхала додому його ховати. У той період ми багато спілкувалися з дочкою, я зрозуміла, що ми дуже скучили один за одним. Смерть батька була для нас обох ударом. Ще я зрозуміла, що потрібна їй зараз. Вона чекала мене всі ці роки, а я все життя жила для себе. Я більше не боялася свого минулого — моє сьогодення сильніше. І я залишилася в Сімферополі.

Сьогодні я живу з дочкою. Після карантину планується до відкриття центр реабілітації для жінок, про який я довго мріяла. У мене є велике бажання допомагати тим жінкам, які зараз переживають життєві труднощі.

Сьомий рік я живу вільним, щасливим і наповненим життям. Мені для цього більше не потрібні наркотики. Зі мною поруч улюблена дочка і це величезна радість. Я не заміжня, але це перестало мене турбувати. Моє життя стабільна. Я навчилася менше думати про себе, прощати, любити і піклуватися про людей. Мої цілі в житті стали іншими. Я відчуваю почуття подяки Богу за кожен новий день.

Я часто зустрічаю людей, які говорять, що вже пізно щось змінювати у своєму житті. Вони опустили руки. Це не правильно! Мені було 46 років, коли я вирішила спробувати жити по-іншому і результат перевершив всі очікування. Не бійтеся зважитися на зміни, для цього немає певного віку! І нехай історія мого життя буде для вас прикладом, що дає надію.

Якщо ви не знаєте, як впоратися з залежністю, ми з радістю допоможемо вам. Наші реабілітаційні центри абсолютно БЕЗКОШТОВНІ!

Телефонуйте:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

1. Наркоманія – хронічне захворювання, і воно триває до кінця життя. Можливо лише припинення споживання (ремісія). При цьому хвороба як би дрімає і може поновитися в будь-який момент. Наркотик «вміє» чекати.

Пам’ятай: наркотик сильніший за тебе, ти завжди програєш йому. Наркоманія – хвороба не тільки тіла, а й душі, духу. Спочатку вона вражає совість (властивість душі) і волю (властивість духу), і людина вже не може і не хоче вибирати що-небудь сама, вона управляється наркотиком. Будь-які бажані дії допускають спочатку наркотик, потім настає залежність, далі наркоманія вражає організм.

2. Наркотики дають фальшиве уявлення про щастя. Штучна «радість» замінює спілкування, дружбу, любов.

3. Легких наркотиків не буває. Будь-який наркотик за своєю суттю – отрута (сам по собі дуже шкідливий для організму). А психологічна залежність, що виникає першою, не менша ніж фізіологічна, – рабство. Наркотик диктує свою волю: обманює «кайфом» і призводить до загибелі, а коли – не важливо, напрямок життя вже вибрано. Так звані «легкі наркотики» і різні стимулятори служать для зняття вольового бар’єру перед вживанням інших. Мало хто починає відразу «колотися». За статистикою більше 90% «героїнових» наркоманів починали саме з них, думаючи, що легко кинуть.

Пам’ятай: вживання стимуляторів (включаючи «енергетичних напоїв», таких модних сьогодні) має і пряму небезпеку для людини – вони штучно витрачають приховані резерви організму, які в критичних ситуаціях, що трапляються в житті, вже не зможуть тобі допомогти.

4. Наркотики рослинного походження не менше небезпечні, ніж синтетичні. Будь-який спосіб вживання призводить до залежності. Люди, які говорять зворотнє, намагаються будь-яким способом виправдати себе і свою пристрасть до наркотику. Не дай себе обдурити! Який саме наркотик і як потрапляє в організм – не важливо. Важливо – що потрапляє. А далі – самообман, постійні пошуки «кайфу», залежність, хвороби, смерть.

5. Наркотики роблять людину слабкою і безпорадною.

6. Наркотики руйнують дружбу. Тому, хто «дружить» з наркотиками, друзі не потрібні. А потрібно лише використовувати людей у ​​власних інтересах. Наркоман, по суті, – зрадник, він зраджує спочатку себе, потім близьких. Згодом для нього вже немає нічого і нікого дорожче наркотику. Звичка зраджувати робить характер брехливим. Такій людині не можна довіряти, неможливо покластися на нього в скрутну хвилину. І хто ж захоче з таким дружити?

7. Наркотики руйнують сім’ю. Хто сам в полоні – не може піклуватися про близьких, виховувати дітей.

8. Наркотики призводять до нещасних випадків. Неуважність, порушення координації руху і орієнтації в просторі часто стають причиною ДТП, побутових і виробничих травм, смертельно небезпечних авантюр, несуть загрозу життю і здоров’ю інших людей.

9. Наркотики ставлять під загрозу майбутнє. Наркоману не потрібні ні навчання, ні робота, ні досягнення, ні любов, ні сім’я, ні близькі люди, а потрібен лише «кайф». Його чекає лікарня, в’язниця, смерть.

10. Наркотики – причина багатьох захворювань. Від руйнування клітин мозку, недоумства, шизофренії, ураження печінки, легенів, серцево-судинної, нервової, статевої систем до зараження гепатитом, СНІДом та іншими смертельними захворюваннями. Причому це не залежить ні від виду наркотиків, ні від способу їх вживання. Фінал завжди один. Це тільки питання часу.

11. Наркотики – причина народження дітей з порушеннями в розвитку. Навіть один прийом деяких наркотиків змінює генетичний код людини. Не кажучи вже про періодичне і, згодом, постійному вживанні.

12. Не існує ні штучної бадьорості, ні штучної радості, ні штучної жвавості думки. Життя з наркотиками не стане яскравішим і цікавішим. Все це обман, розплата за який – смерть. За ілюзії доведеться платити.

13. Наркотики порушують пізнавальні здібності людини. Ускладнюють навчання, позбавляють здатності і бажання працювати. В першу чергу страждає короткострокова («оперативна») пам’ять. Стає важко міркувати і правильно висловлювати свої думки.

14. Наркотики штовхають на злочини. Людині, що вживає наркотики, постійно потрібні гроші для придбання чергової «дози», що рано чи пізно призводить до скоєння злочину. Спосіб отримання грошей для наркомана не має вже ніякого значення. Вибирається найпростіший, яким найчастіше стають: крадіжки (навіть у рідних), грабежі, розбої, шахрайство, продаж наркотичних засобів.

15. Наркотики вкорочують життя. Якщо хронічний алкоголік іноді доживає до 3 стадії алкоголізму (по медичній класифікації), то для наркоманії стадій взагалі не існує. Постійна потреба підвищувати «дозу» призводить до незворотних наслідків. У будь-який момент може настати передозування або отруєння домішками.

16. Наркотик не дає людині свободу, а забирає її. Хибне початкове відчуття свободи від навколишніх обставин обертається залежністю від речовини.

Пам’ятай: існує єдиний спосіб не потрапити в залежність від наркотиків – ніколи не пробувати їх!

А якщо для тебе вже пізно сказати «ніколи», але ти вже розумієш, що час зупиниться – телефонуй нам:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ми готові тобі допомогти – тому що ще зовсім нещодавно були в таких же обставиннах, як зараз і ти.

Мене звати Андрій. Мені 30 років. Я народився в благополучній родині. У мене були мама, батько і старший брат. З дитинства батьки мене дуже любили, завжди балували. І, як мінімум, до шести років у мене було щасливе дитинство.

Я постійно гуляв зі своїм братом, він був старший на шість років. І коли він познайомився з неблагополучною компанією, я завжди був поруч. Для мене це стало приводом спробувати сигарети в 5 років. Так, і тут нема чим похвалитися, соромно і смішно згадувати таке. У 6 вже понюхав клей вперше. У 7 спробував курити траву.

Прийшов час йти в школу. Молодші класи я ще добре вчився. Але мій безтурботний потяг до травички, тоді це була щось нове і дуже круте, швидко змінив мої інтереси. Я відчував себе таким сміливим та дорослим, з самого дитинства таку заборону порушую.

Пройшли роки, дружба з травичкою зав’язалася міцна, а успішність в навчанні зіпсувалася. Батьки виховували нас в строгості і завжди говорили: «дивись, наркотики вбивають». Я дивлюся і не вбивають, все ж відмінно у мене. Був впевнений, що вони мене дурять. Я був впевнений, що я не наркоман, що якщо захочу будь-якої миті кину. Завжди себе виправдовував, це всього лише травичка, я просто курю, щоб позбутися від учнівських буднів.

Пізніше в моєму житті прийшов новий наркотик, це були таблетки травмадол. Я тільки спробував і відразу сказав: «клас». На той момент, це було дуже легкодоступно, у мене на районі було багато аптек, в яких вони продавалися. Перший час, навіть при тому, що їх продавали за рецептом, без проблем можна було їх придбати нелегально, тому я особливо не хвилювався. Так само і дружба з травою не закінчується. У школу я потрапляв все рідше.

В цей час брат перейшов на інший наркотик, вже спробував вінт. Він почав вчитися, як виготовляти його, влаштував лабораторію в домашніх умовах. Зараз це все згадую з тихим жахом. Тепер я вже вдома бачив тих, хто внутрівенно приймають наркотики. І ще більше себе переконав у тому, що я не наркоман, ось ці колеться – це наркомани, а я всього лише травичку, пігулки.

Але, в 13 років, як раз на день народження, я перший раз уколовся. Справжнє доросле життя. Я переконував себе, що лише спробую і все. Я ж не наркоман. Наступні роки я не так часто коловся, але все більше зловживав травмадолом і травою. Для цього всього, потрібно було знаходити гроші. Почав обманювати школярів, однолітків, розводив своїх однокласників. Почалися крадіжки автомагнітол.

Брат продовжує виготовляти наркотик. Вінт завжди є вдома. Перш за все, я брав його і міняв на те, що потрібно було мені. А потім розумів, навіщо його міняти, якщо у мене ось є він вже готовий на руках. Але, я все ж себе продовжувала переконувати – я не наркоман.

Коли у нас вдома вперше провели обшук, забрали брата. Мене це все трохи налякало, хоча і до цього у мене були вже призиви до поліції в зв’язку з крадіжками. Брата посадили, батьки на той час вже розлучилися, я вирішив залишитися з батьком. У матері в цей момент виявляють рак. До цього часу у мене були вже бажання покінчити з наркотиками, я якось вже простежував що життя руйнується. І тут я розумію, що кинути зовсім непросто, я відчував, як наркотик мене контролює.

Виходить брат з в’язниці, перший місяць не вживав. Але, він дуже швидко повернувся до колишнього способу життя. В дома знову притон. У школі я вже не з’являвся взагалі. Життя стало дуже сіре і нудне. Я все хотів щось змінити, все думав, почну з понеділка або з наступного року. Я ж молодець, я ж молодий, я ж не наркоман. Але нічого не виходило.

Через півроку мама помирає. Ось, я вже спробував, що таке ширка. Колю собі в руку, а сам думаю я ж не кінчений наркоман, я ж не той, хто коле себе в пах. Але зовсім скоро, пропадають вени і я починаю колоти собі в пахву, потім в пах. Я вже бачив, як поруч гнили і вмирали люди. Коли вже систематично був на ширці, почалися грабежі – це вже було кожен день. І тут помирає батько. Після його смерті, взагалі стало все сумно. Якщо батько ще якось намагався впливати, то потім просто все пішло шкереберть. Я розумів, що життя вже втратило весь сенс. Тепер я бачив, що все моє життя тільки в наркотику. Кожен день я прокидався з думкою: як обдурити, кого кинути, де вкрасти – щоб дістати гроші на наркотики.

Одного разу ми з братом поїхали за метадоном. Поїхали, тому, що нам було погано. Ми взяли трохи, ми вкололись. І брат помер у мене на руках, а мене заледве відкачали. Тепер я просто розумів, життя не зміниться – ні з понеділка, не з вівторка, ні з Нового року. Я просто почав вживати усе підряд, все що можливо було дістати, почав бухати. І одного разу, почув як сусіди сказали мені вслід: «так йому вже месяцок залишився». І тут я зрозумів, що дійсно скоро помру. Нарешті, злякався за своє життя.

Я просто тепер був упевнений, що життя саме по собі не змінюється. І мені порадили поїхати на реабілітаційний центр. Я реально розумів, що це моя остання можливість. Інакше, я просто здохну, як собака. Коли я приїхав на реабілітацію, для мене було все дико. Побачив справжню любов, не на словах: коли люди цікавляться твоїм життям, коли лідери вникають в суть проблеми, коли намагаються допомогти, а не просто нав’язати свою думку. І мене це все зачепило. Любов і повага виявлялися в простих справах: коли служитель центру миє за тобою посуд, допомагає в будь-якій роботі. Найважливіше для мене було бачити тих людей, у яких вже вийшло змінитися. Тепер вони допомагали в цьому нам. І тут я зрозумів, що і у мене є шанс.

З часу, як я приїхав на реабілітацію пройшло вже 6 років. Я більше не вживаю і живу новим життям. Тепер я, вже сам лідер центру, який допомагає іншим, як колись допомагали мені. Бачу радість в тому, що можу брати участь в житті інших людей, допомогти їм побачити в чому полягає їх проблема та показати інше і нове життя.

І сьогодні звертаюся до тебе: не обманюй себе, твоє життя не зміниться з понеділка, або з наступного тижня. Ти ж бачиш, що сам нічого не можеш? І якщо ти вживаєш наркотики, нехай і не систематично, і думаєш що ти контролюєш все, то ти живеш самообманом. Тут знаходяться люди, які самі пройшли цей шлях. Дій зараз – телефонуй, будемо раді тобі допомогти:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Безкоштовна допомога алко та наркозалежним.