6 ознак, що тобі точно час зав’язувати з алкоголем

Якщо ти ще не до кінця зрозумів, наскільки сильно випивка заважає тобі жити, ознайомся зі списком основних рис справжнього алкоголіка. Якщо, хоч одна з них тобі добре знайома? Час вживати заходи.

Періодично ти запросто можеш приїхати в офіс з похмілля і затримуєш дихання в ліфті, побоюючись, що аромат зіб’є з ніг оточуючих. При цьому на тобі вчорашня футболка зі слідами пролитого вина, а як ти опинився минулої ночі в чужій квартирі, зовсім не пам’ятаєш. Ти впевнений, що «час схаменутися» приходить тільки після 40 років, а поки можна собі дозволити все, що завгодно. Все так?

Як зрозуміти, чи ти алкоголік (тобто, людина з діагнозом)? Давай спробуємо навести порядок і перерахувати шість, досить яскравих, ознак справжнього алкоголіка. Якщо хоча б одне з цих тверджень про тебе — час зав’язувати.

1. Ти випиваєш один стаканчик ввечері, але думаєш про нього весь день

Можна бути алкоголіком і при цьому пити зовсім небагато. Алкоголізм — як пилосос для душі: витягує все, залишаючи тільки алкоголь. Навіть якщо ти його не п’єш. Якщо все твоє життя, всі думки обертаються навколо випивки — це ознака алкоголізму.

2. Тобі дуже шкода

Якщо ти щоранку судомно згадуєш, кому ти вчора встиг нагрубити, а потім надсилаєш друзям, з якими ти випивав, повідомлення з вибаченнями, це дуже важлива ознака алкоголізму. Випивка змінює тебе до невпізнання — це привід розлучитися з нею?

3. Ти п’єш на одинці

В цілому ті, у кого немає проблем з алкоголем, розглядають випивку, як незначну складову свого соціального життя. Для них келих шампанського на весіллі — частина свята. А для алкоголіка — це безкоштовна випивка, і задоволення буде сильніше, якщо ще і всіх гостей з кімнати вигнати.

4. З тобою весь час відбуваються неприємності, але ти не винен

Якщо ти витратив усі гроші з кредиток і живеш від зарплати до зарплати, без планів на майбутнє, в цьому винна криза, так? А якщо з друзями не ладиться, то це тому, що всі козли, так? Дівчина скаржиться, що у тебе смердить з рота, і ти забув про її вчорашній день народження – сама винна, а? Чим більше проблем у тебе в житті, тим більша ймовірність, що під ліжком валяються порожні пляшки.

5. Перший раз ти напився до 13 років

Звичайно, в алкоголізмі є генетична складова, так що твій ризик вище, якщо в родині були прецеденти. Але в опублікованому в 2009 році в Університеті Майамі дослідженні говориться, що саме перше вживання алкоголю, якщо воно відбувається до 13 років, з високою ймовірністю «включає» цей сплячий ген.

6. Ти напиваєшся до безпам’ятства

Прокидатися в ліжку з незнайомкою. Чи не пам’ятати, як добрався додому. Слухати розповіді про те, що ти зробив, і дивуватися. Прогресуючі провали в пам’яті — чітка ознака що розвивається алкоголізму. Раніше з тобою такого не траплялося, і це логічно — ти був здоровий, а у здорових людей такого не буває. Так що, спробуй переглянути свої відносини з випивкою — не виключено, що пора втихомирювати буйного зеленого змія.

Що скажеш? Скільки пунктів співпало?

Якщо ти не можеш сам впоратися зі своїми залежностями — телефонуй нам:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ми точно знаємо, як тобі допомогти, адже були такими ж ще зовсім не давно.

Тут ти знайдеш справжні історії тих, хто вже змінив свою життя.

Історія Саші

Мені 40 років, і я живий. Півтора роки тому моє життя було в дуже жалюгідному стані. Я не шукаю винних у цьому, не нарікаю на виховання, оточення, обставини. Саме моя тотальна любов до спиртного привела до того, що я опинився на самому “дні”.

За 17 років (до того, як я приїхав на реабілітацію) я пам’ятаю всього лиш днів шість, коли я не пив. Алкоголізм привів мене до того, що я жив в Київській лісопосадці, в курені. У мене є маленький син, але він не знає мене. Моя дружина не хоче мати зі мною нічого спільного. У мене була своя фірма, хороша спеціальність, відмінна робота. Аналізуючи своє життя, я бачу, що завжди мав всі можливості жити нормально! Але я все пропив. Друзів, близьких, сім’ю. Просто не міг зупинитися. Але як же безневинно все починалося…

В юності мені подобалося спілкуватися з людьми старше ніж я. З однолітками було не цікаво. Я захоплювався музикою і років з 16 почав обертатися в таких собі «творчих колах». Ми збиралися фактично щовечора, невимушене спілкування, спиртне, легкі наркотики, цікаві люди… Я швидко «приріс» до цієї тусовки. Зараз я розумію, що по суті своїй це було збіговисько алкоголіків і наркоманів, які дуже любили поміркувати про високі матерії (зі справедливістю треба відзначити, що деякі з них все ж таки стали хорошими музикантами, але це швидше виняток.) ​​На той момент в цьому суспільстві я відчував себе значущим, розумним і дорослим. Єдине, чого я по-справжньому там навчився – тому, що бути напідпитку – це норма життя. Наркотики мене лякали, я бачив і розумів наслідки їх вживання. На тлі наркотиків щоденні легкі спиртні напої здавалися нешкідливою витівкою. Як же я обманювався!

Я дорослішав. Отримав добре оплачувану спеціальність. У мене з’явилася дівчина. Потім ми з хлопцями відкрили власну фірму. Весь цей час я продовжував пити. Потроху, але фактично кожен день. Звичайно, так не могло тривати постійно. Згодом я почав напиватися. У якийсь момент я перестав контролювати процес. З фірми мене попросили, я був поганим прикладом. З дівчиною ми розлучилися. Моя гордість була обурена тим, що такий фахівець, як я, виявився далеко за бортом. На той момент я і думати не хотів, що у цих наслідків була об’єктивна причина! Простіше було звинувачувати все і вся, ніж чесно зізнатися собі в тому, що треба зав’язати з випивкою. Зовсім. Абсолютно. Але я не був готовий до цієї жертви.

В результаті всіх цих потрясінь три роки я прожив, як в тумані. Вражене самолюбство, відчуття власної нікчемності і велика гординя завели мене в ступор. Я дуже болісно реагував на реальність. Справлявся з цим тільки єдиним способом – тупо напивався. Іноді запої чергувалися зі спробами взяти себе в руки. У такі періоди просвітлінь я намагався працювати, але ніде довго не затримувався, зривався. Важкі часи, темні.

Потім я зустрівся з майбутньою матір’ю моєї дитини, Юлею. Мені запропонували хорошу роботу, з’явилися гроші. Прийшло відчуття вседозволеності, безкарності і повного контролю. Життя налагоджувалося! Незмінним залишилося тільки одне – мій ритуальний літр пива в день. Так минуло кілька років. Непомітно стерлися з пам’яті болючі три роки, і я дозволив собі розслабитися. Знову почалися запої. Роботу я втратив.

З рідними виникло серйозне непорозуміння. Вони відкрито почали говорити мені про проблему з алкоголем, але я їх не чув. Народження дитини мене теж не зупинило. У якийсь момент Юля сказала, що буде краще, якщо дитина взагалі не знатиме батька! Бачити мене вона не хотіла.

Те, що сталося далі – страшно. Я опинився в Києві, в лісопосадці. Ми з товаришем по нещастю (місцевим бомжем) побудували собі там курінь, притягли всередину старий матрац і пару килимів, а зовні обтягнули плівкою. Збирали макулатуру, пластик, метал. Але в основному лазили по сміттєвих баках, в яких завжди було чим поживитися. Все, що виручали, пропивали. Взимку в курені холодно і я часто заходив погрітися до церкви на Героїв Дніпра. Звідти мене не гнали, там було тепло і підгодовували. Мені там подобалося. Не пам’ятаю точно звідки, але я почув, що є реабілітаційні центри. Я не розумів, що це таке і попросив у церкви дізнатися, чи є десь такий центр. Мені погодилися допомогти.

Для мене знайшли безкоштовний реабілітаційний центр в Макарові. Допомогли зробити флюрографію і посадили на автобус. Їхав я і думав – що за реабілітація така і що мене там чекає?

На центрі зустрів мене здоровий чолов’яга в чоботах і кожусі. Ого, подумав я, чим їх тут годують?! Потім з’ясувалося, що це служитель центру, і я зовсім поник. У будинку щось будували. Ну все, –промайнула думка, – я потрапив на будівництво століття! Тільки б не били, втекти навряд чи вдасться. Звичайно ми з Мішею (так звуть лідера на реабілітації) потім разом сміялися над моїми першими враженнями, але на той момент мені було не до сміху. Заспокоювало тільки те, що тут тепло і швидше за все будуть годувати.

Але потім, сталося все не так як малювалося в моїх очікуваннях. Я побачив зовсім інше життя. Побачив повагу, підтримку, допомогу. Як хлопці, які прожили багато років в міцній дружбі з наркотиками і алкоголем, разом вчилися справлятися зі своїми залежностями. Вони були такі ж як і я.

Вперше за довгі роки я відчував, що мені затишно і спокійно. Я навіть і не зрозумів, в який саме момент це сталося. Пройшла образа на весь світ. І лише тепер я починав усвідомлювати, що відповідальність за всі біди в моєму житті лежить тільки на мені. Я просто нічого не цінував, крім алкоголю. Я почав замислюватися про те, що ще так багато таких же як я і кожному з них також потрібна допомога. Я попросився залишитися на центрі, що б допомагати іншим і мене залишили.

Тепер я кожен день свого життя присвячую людям, які приїжджають на реабілітацію. Готовий бути підтримкою тим, хто зараз ще існує в своєму закритому і егоїстичному світі, де залежність одурманює і випинає себе на перше місце. Аналізуючи своє минуле життя, я чітко розумію, що і мріяти не міг про те як живу тепер. Я щиро вдячний Богу і всім тим, хто допомагав мені пройти реабілітацію за те, що маю зараз – за мій тверезий стан. Вчуся жити заново. Насолоджуюся тим, що мені подобається бути тверезим!

Якщо не знаєте, ЯК перемогти залежність – телефонуйте нам!

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ще зовсім недавно ми були на вашому місці. А тепер готові допомогти саме тобі.

Більше інформації тут

RSS
Follow by Email