Month: October 2021

Якщо ваша рідна або близька людина вживає наркотики, забудьте про те, що вона є вашим родичем. З цього часу поруч із вами перебуває хитрий, брехливий, спритний наркоман. Жалість не допоможе позбутися наркоманії!

У цей час важливо оголосити війну. Пам’ятайте про те, що ви боретеся тепер не зі своїм близьким, а з наркотиком. Не піддавайтеся на маніпуляції та провокації наркомана. Пам’ятайте, що йдеться про життя вашої близької людини!

Що робити далі?

Ваше завдання – взяти ситуацію під контроль, інакше наркоман встановлюватиме свої правила, за якими змусить вас грати. Наркозалежний використовує різні методи у тому, щоб виправдати власну залежність: жалість, страх, агресія. Основна мета будь-якої людини, яка вживає наркотики – це домогтися того, що вона хоче, а хоче вона лише одне – наркотики.

Парадокс безсилля рідних перед наркоманом полягає в тому, що поки рідні не знають, що їхній близький вживає наркотики, він ретельно це приховує. Наркозалежний перебуватиме в постійному страху, буде шифрувати свої розмови по телефону, ховати очі чи руки (залежно від способу вживання). Але як тільки ви дізнаєтеся про проблему, наркоман нічого не боїться, а близькі перебувають у жаху.

Інструкція

Найчастіше близькі не розуміють, що робити далі, вони бояться, що наркоман потрапить до в’язниці чи помре. Саме цей страх робить вас безпорадними. Наркоман поводиться нахабно і зухвало, може вживати на ваших очах. Страх родичів визнати очевидні факти, звернути увагу на ознаки вживання наркотиків і змиритися з тим, що близька людина вживає наркотики, змушує давати залежному гроші на нову дозу. Якщо ви не хочете стати його рабом, а навпаки, бажаєте допомогти вилікуватися від наркоманії та налагодити своє життя – негайно зупиніться.

Самостійно відбити у наркомана бажання вживати наркотики майже неможливо. Залежність від психоактивних речовин набагато сильніша, ніж звичайні почуття та бажання. Для того, щоб змусити наркозалежного відмовитися від вживання наркотиків, необхідна мотивація. Розмови та прохання про відмову прийому речовин на стадії активного вживання – марні.

Як змусити наркомана лікуватися?

Швидше за все наркозалежний відмовиться проходити реабілітацію. Але для того, щоб позбутися патологічного бажання вживати наркотики, необхідно пройти повний курс реабілітації і без особистого бажання змінити своє життя, таку людину не візьмуть на лікування.

Ви можете тільки запропонувати вихід із цієї ситуації. Пам’ятайте, що всі аргументи безсилі, коли наркоман перебуває в одурманеному стані чи в період ломки. На ранніх стадіях наркоманії, вилучити момент для розмови досить просто. На пізніх стадіях залежності на добу припадає щонайменше 2 години тверезості – між ейфорією та ламкою – їх і потрібно використовувати для збагачення залежного. Щоб поставити його віч-на-віч із проблемою, можете зняти його поведінку на відеокамеру і продемонструвати пізніше.

Для мотивації на лікування потрібно вирвати наркомана із зони комфорту – перестати давати грошей, заступатися та шкодувати. На жаль, гуманність і материнське кохання тут не помічники.

Дуже важливо, щоб проблему визнавали й родичі. Побоюючись ганьби та пліток, багато родин приховують залежність від спільних знайомих, його товаришів, своїх друзів. Це лише ускладнює справу: наркоман «розводить» оточуючих на гроші, а його залежність посилюється почуттям сорому та відчуттям, що близькі не готові його прийняти. Говоріть про проблему чесно, відкрито та твердо, без осуду, підвищення голосу та голослівних заяв.

Якщо наркоман уникає розмови або не прислухається до вас, не впадайте у відчай – спробуйте знову через якийсь час або вдайтеся до допомоги людей, авторитетних для нього. Запропонуйте конкретні варіанти виходу із ситуації – реабілітаційні центри на вибір. Дайте зрозуміти, що ви готові допомогти з організацією лікування та позиція ваша непохитна.

Але найголовніше, щоб людина з наркозалежністю визнала свою залежність, це і буде першим кроком на шляху до позбавлення.

Можете надати наші контакти, але важливо, щоб залежна людина зателефонувала особисто:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ми готові допомогти – тому, що колись теж були в таких самих обставин, як зараз і ваші близькі.

Мобільний телефон став незамінним атрибутом сучасної людини. Однак цей аксесуар настільки міцно увійшов в життя деяких з нас, що його несподівана відсутність – забули, втратили – викликає у людей чи не паніку.

Крім прямих функцій – зв’язок з оточуючими, смартфон може замінити фотоапарат, відеокамеру, ігрову приставку, книгу. І важко уявити – як же ще кілька десятків років тому люди обходилися без нього? Втім, у цих «відносин» є і зворотна сторона.

Напевно, ви іноді помічали, як замість того, щоб уважно слухати вас, співрозмовник безперестанку утикається в телефон, втрачаючи суть розмови. А може особисто вас охоплює паніка при думці про те, що мобільник міг залишитися вдома, і, незважаючи ні на що, ви готові повернутися за ним?

Термін «номофобія» виник відносно недавно. І був введений фахівцями для опису стану занепокоєння і навіть паніки у людини, яка з тих чи інших причин втратла можливість за допомогою смартфона підтримувати контакт з людьми. Здавалося б, це абсолютно банальна і звичайна ситуація, коли розряджається акумулятор, відсутній зв’язок або гроші на рахунку, або відбувається зіткнення зі злодіями, непомітно витягнув телефон. Однак результати проведеного у Великобританії соціологічного дослідження говорять про інше. 53% жителів цієї країни страждають від номофобії через панічний страх залишитися на самоті. А джерелом страху стає мовчання телефону. 48% опитаних жінок і 58% чоловіків відзначили, що відчувають тривогу, коли в їх телефоні сідає батарея, закінчуються гроші на рахунку чи немає зони покриття мережі. Кожен другий респондент ніколи не вимикає свій телефон. Кожен десятий зазначив постійну необхідність бути на зв’язку в силу свого роду діяльності і 9% заявили, що в ті моменти, коли їх смартфон відключений, вони відчувають тривогу.

З острахом відірватися від телефону, мабуть, змагається страх набрати зайву вагу – дві ці фобії стали справжніми хворобами століття.

Фахівці часто порівнюють залежність від телефону з алкоголізмом: позбавлення телефону, так само, як і алкоголю, викликає паніку і синдром відміни, або абстинентний синдром. Хоча номофобія не викликає загрози для здоров’я і життя людини, однак її вплив на повсякденне життя може бути досить серйозним.

Симптоматика номофобії полягає:

• в панічних атаках,

• запамороченнях,

• нестачі кисню,

• нудоті,

• пітливості,

• прискореному серцебитті,

• треморі,

• болі в грудях.

Ознаки номофобії різко загострюються, коли людина раптом виявляє, що не може знайти свій телефон. Вони полягають в тому, що хворий приходить в збуджений стан, стає роздратований, метушливий. На якийсь час людина перестає контролювати свої вчинки. Вона може нервово розкидати речі, перевертати все в будинку в пошуках засобу зв’язку. Відчуття крайнього дискомфорту не покине його, поки вона не з’ясує, куди ж подівся телефон.

Як позбутися?

 1. Чесно запитайте себе, чому вам так необхідний смартфон, без якого ще 20-30 років тому людство прекрасно обходилося. Природно, ви знайдете тисячу причин. Саме час провести експеримент і відключити телефон, хоча б у вихідний. Здивуєтеся, але кількість пропущених дзвінків буде явно меншою, ніж ви очікували, або їх просто не буде.

2. Якщо вам важко ось так відразу з місця в кар’єр, відключитись на добу, то спробуйте відключити телефон для початку на годину. З кожним днем ​​можна додавати до цього часу по 5 хвилин.

3. Є такі місця, де телефонний зв’язок взагалі відсутнє. Чому б не з’їздити на озеро, в гори або просто в ліс? Смартфон буде з вами, тільки мережі не буде. Ось до цього і потрібно звикнути.

4. Спілкування в соцмережах – це прекрасно. Правда, спроба згадати, а як, власне, виглядають ваші близькі друзі, може закінчитися фіаско. Саме час домовитися про зустріч. Телефон знову ж візьміть з собою, ось тільки залиште його в кишені одягу або в сумці, щоб не відволікав, і нарешті-то послухайте, чим живе і дихає друг чи подруга. Здивуєтеся, як багато нового дізнаєтеся, тому що в живому спілкуванні ми розкриваємося по-іншому.

5. Якщо симптоми зберігаються, то краще все-таки починати боротися з номофобією, тому що боязнь розлучитися з телефоном у вас вже переростає в залежність.

І головне пам’ятати, що не людина створена для техніки, а техніка для людини.

Якщо ви готові зміниться і не можете самі впоратися зі своїми залежностями – телефонуйте нам:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ми готові підтримати вас у цих рішеннях. Ми знаємо, що робити далі

“Мене звати Лена. Мені 45 років. 18 з них я вживала ін’єкційні наркотики. Прийшла розбита та спустошенна в реабілітаційний центр і там мене знайшов Христос. Моє життя змінилося. Зараз у мене чудова сім’я, багато друзів, улюблена робота, на якій я можу служити сім’ям у яких є діти з інвалідністю. Господь відновив стосунки з рідними.

Твердо переконана, що якби Бог мене не знайшов, я б давно померла як фізично, так і духовно.

Дякую Богові за Його милість і благодать, яка оновлюється для нас кожного дня.»

Якщо не знаєте, ЯК перемогти залежність — телефонуйте нам!

Безкоштовна допомога алко та наркозалежним

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 0 101 101

Ми знаємо, як тобі допомогти — тому що, були в таких самих обставин, як зараз і ти

Мене звати Женя. Мені 51 рік.

Я виріс в інтелігентній родині. Хоча був далеко не пай-хлопчиком, весь час робив якусь шкоду. Мама завжди витягала мене з різних компаній. Закінчив школу, вивчився на кухаря.

Життя звело мене з православною церквою. Можливо звучить дивно, але це був мій бізнес. Я близько 10 років приносив в православні храми золото: хрестики, іконочки, ладанки, ланцюжки. Міняв лом з доплатою за роботу і продавав це все. Вважав себе «істинно віруючим». Але якщо траплялося можливість обдурити, змухлювати – я завжди намагався це використати. Вішав іноді свої бірки на вироби, і дописував вагу. Ну, так, по пару міліграм. Іноді обманював.

 – Але я ж віруючий, – думав собі, – я ж знаю «Отче наш», свічки ставлю. Але спокійно випивав, гуляв. Так все перейшло до легких наркотиків, а потім як і годиться до важких.

Таке життя погубило мій перший шлюб, залишилися 2 дочки. Потім друга сім’я, але і тут наркотики все зіпсували. Присів на опіумні. Звичайно, потрібні були гроші, і я почав обманювати. Мені завжди здавалося, що шахраї, не такі вже лиходії, я ж навіть не вбиваю.

Потім кредити, аварії в наркотичному угарі. Здоров’я вбив зовсім. Зі мною вже ніхто не спілкувався. Залишився без документів, без роботи. Мама навіть не пускала ночувати, вона просто боялася мене. Мені просто не було де жити. Я вже ночами мив підлогу в торговому центрі, що б хоч якось заробляти.

Прийшов пік, я розумів, що не сьогодні-завтра помру. Приїхав до мами, впав на коліна, і зі сльозами просив: допоможи мені, я так більше не можу. Грошей на лікування просто не було. І ми з мамою в інтернеті знайшли контакти безкоштовної християнської реабілітації.

Подзвонили, все домовилися. На ранок мені туди їхати. Зібрали сумку і мама відправила на ніч в хостел, додому не пустила. Грошей дала тільки на маршрутку.

Вранці дістався з речами до Житомирської, знайшов маршрутку до Макарова. Розумію, що дорога, у мене в одну сторону, якщо передумаю або не знайду цей центр, я до Києва просто не повернуся. І тут розговорився з хлопцем на сусідньому сидінні, ми швидко знайшли спільну мову, він теж вживав. Запропонував вийти раніше з ним, що у нього є доза. І вийти з ним хочеться, і розумію, що якщо вийду, то вже там і залишуся, я ж нікуди звідти не поїду. Але, нарешті, бажання змінити життя перебороло. Я поїхав далі.

Вийшов на кінцевій, зустрів людей, які підказали, де допомагають таким як я. Знайшов будинок. Почав знайомитися з усіма, все таке дивне, незрозуміле. Хлопці різні, долі різні. Але з перших днів, до всього звикав. Всі перезнайомилися, разом працювали, разом молилися, вивчали Біблію. Це все дуже змінювало мене і сприйняття всього, що відбувається в житті.

Спочатку не розумів, так де ж ікони. Чому ніхто не хреститься. Пам’ятаю першу мою молитву в стінах реабілітації. Я прийшов якраз до 5, так кожен день за розкладом молитва. Ми поділилися по четверо. Я розповів про себе. Почали молитися, і моє серце заспокоїлося.

Через тижні 2-3 я покаявся. Хоча в глибині душі я розумів, що я приїхав сюди на місяці три. Трохи перекантуюсь, вийду в нове життя. Ну, так іноді підколюватись буду, але сідати на голку уже не буду. Це я тепер розумію що таке просто неможливо.

На центрі я здружився з хлопцем, який приїхав, щоб позбутися від ігрової залежності. Сам він був з Боярки. Як я здивувався, коли нашим спільним знайомим виявився мій старий друг, з яким колись працював кухарем і навіть разом починали бізнес. А тепер він став пастирем церкви. Ми змогли зв’язатися з ним і домовиться, що б він приїхав провідати мене.

Потім, я згадав, що ми вже колись зустрічалися, і він говорив мені про Бога, але тоді мене це все не цікавило.

А приїхав він до мене 8 березня, замість того, щоб залишитися з дружиною і дочками вдома. Він приїхав до якогось «кінчені наркоману». І це мене вразило найбільше: його серце, його молитви, його бажання послужити і підтримати мене. Я взяв піст на 3 дні. І істинно покаявся. 17 вересня я вже прийняв водне хрещення.

Через 4,5 місяця без вживання я залишився на центрі, вже допомагати іншим новоприбулим хлопцям.

Потім я пішов працювати в охорону з віруючими хлопцями. Там я кожну вільну хвилину читав Біблію. Мій друг – той, що тепер пастир з Боярки, подарував мені радіо, і я міг весь час слухати проповіді. Це все допомагало мені рости духовно і дізнаватися більше Бога.

Влаштувавшись на роботу, став на ноги – роздав всі старі борги по роботі і рідним, повернув всі заборгованості по банком. Багато мені тепер довіряють, вірять. Всі бачать, що я дуже змінився.

Тепер я бачу, як Господь мене у всьому все життя опікув, вів, що б зберігати мене і довести до нового життя. Так Він мене любить.

Бог подарував мені чудову дружину, ми з нею познайомилися в інтернеті. Тепер у нас щаслива сім’я.

Я з радістю ділюся з усіма тим, що саме Бог врятував мене від смерті і змінив моє життя. І розумію, що без християнської реабілітації, я б не зміг зупинитися і знайти Його. Якщо ви ще думаєте чи варто їхати на реабілітацію – то я вам пораджу просто бігти туди поки, у вас ще є така можливість. Тільки Бог зможе змінити вас!

Якщо ти вважаєш, що не зможеш самостійно відмовитися від залежностей, або раніше вже пробував це зробити, але у тебе не вийшло, звернися за допомогою до реабілітаційного центру:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Там знають, як тобі допомогти – тому що, були в таких самих обставин, як зараз і ти.