Оксана:
«Мама тримала мене на руках, а я кричала «Тато не бий!»
Двоє маленьких дітей, другий чоловік, мама на моєму боці і я продовжую боятися тата.
Я почала випивати, розуміла, що прийду і все одно буду побита, з часом, це все перетворилося в запої.
Я дізналася про центр реабілітації, і син мене відвіз. І тут я зрозуміла, що я комусь потрібна. Не те що вдома: батько постійно гнобив, чоловік знущався.
Мені подобалося те, що на центрі молилися за мене.
Мені так хотілося про це розповісти мамі, що я тут, що я не п’ю.»
Життя, як воно є
Якщо не знаєте, ЯК перемогти залежність – телефонуйте нам!
073 073 22 24 (Telegram)
099 631 22 00 (Viber)
096 010 11 01