Реабілітаційні центри бувають різними.
Сьогодні поговоримо з вами про те, чому наші реабілітаційні центри є центрами відкритого типу.
Як відомо, існує два основних підходи до реабілітації людей, які мають алкогольну або наркотичну залежність:
Перший підхід, це коли слабо мотивована людина привозиться на реабілітацію незалежно від його особистого бажання. Таким чином реабілітація стає примусовою.
До речі, Росія вже майже прийняла закон про примусове лікування алкоголіків.
А закон, що дозволяє в примусовому порядку відправляти на лікування наркоманів, діє в Росії з 2014 року.
Другий підхід, коли на реабілітацію приймаються люди, які досить мотивовані і самі просять про допомогу в позбавленні від хімічної залежності (алкоголь, наркотики і т.д.)
Бувають ще випадки, коли залежні самі просяться до центрів закритого типу, але це швидше виняток, ніж правило.
У чому відмінність двох типів центрів?
У центрах закритого типу:
- На вікнах грати
- Двері закриваються на замок
- Існує карцер для непокірних
- Присутня система фізичних покарань для тих, що провинилися
- Зв’язок з будь-яких питань з родичами заборонен
У центрах відкритого типу:
- Решіток на вікнах немає
- Двері й калитка не зачиняються (хоча є правило, яке забороняє людині залишати межі центру без дозволу співробітника)
- Ніяких карцерів
- Ніяких фізичних покарань
- У разі необхідності можна зателефонувати до близьких родичів
В Україні заборонені центри реабілітації закритого типу!
Регулярно відбуваються скандали на грунті примусового утримання людей в реабцентрах закритого типу.
Через те, що існують центри закритого типу з поганою славою, про які знають багато наркоманів, вони не хочуть їхати в реабілітаційні центри відкритого типу – думаючи, що там з ними будуть так само поводитися – бити, примушувати працювати, садити в карцер і т.д.
Ми вважаємо, що примусове лікування не дає позитивних результатів в цілому.
Існують країни, в яких реабілітаційні центри виключно примусові (схоже, цим шляхом сьогодні йде Росія).
Наприклад, в Камбоджі, Китаї, Малайзії і В’єтнамі реабцентрі нагадують концентраційні табори нацистів під час Другої світової війни.
У Китаї, якщо спеціальна комісія визначає у людини наркозалежність
- він на чотири роки поміщається в реабілітаційний центр, де його змушують працювати за копійки
- в самому реабцентрі немає нічого схожого на лікування, замість цього побиття і катування
Колишні ув’язнені цих реабцентрів на міжнародних конференціях різних організацій із захисту прав людини розповідають свідоцтва про те, що на їхніх очах неодноразово вмирали люди від побиття наглядачів, деяких катували током за спробу втечі …
Угорський союз свободи громадян зняв відео про дорослих і підлітків, яких тримають під вартою в центрі «Koh kor» в Камбоджі
Дивитись потрібно із субтітрами (як включити субтітри на ютюб дивись тут)
У 2010 році ООН і Глобальний фонд закликали закрити всі реабілітаційні центри закритого типу в Камбоджі.
Канадська асоціація прав людини дослідила всі реабілітаційні центри в Таїланді і зробила заяву, що з 86 таких центрів 54 знаходяться під контролем військових, а не міністерства охорони здоров’я. У більшості центрів Таїланду у пацієнтів немає доступу до нормальної воді і медичного обслуговування.
У В’єтнамі примусова реабілітація відбувається мінімум 2 роки, рецидив людей, які пройшли подібну реабілітацію коливається від 97 до 100%.
Від 30 000 до 45 000 чоловік містяться в цих центрах у В’єтнамі. У 2010 році в одному з центрів був бунт і близько 600 чоловік вирвалися на свободу.
Були жертви як з боку охоронців, так і реабілітантів.
Отже, ми вважаємо, що примусове утримання, без бажання самої людини в реабцентрі – абсолютно неприпустимо.
Тому ми приймаємо людей тільки на добровільній основі, виключно з його особистої згоди. Крім того, якщо людина, під час реабілітації з яких-небудь причин не бажає продовжувати курс лікування, він/вона в будь-який момент може забрати свої речі і залишити центр реабілітації, попередивши про це співробітника центру – ніхто його тримати не буде.
Наші контакти:
073 073 22 24
096 010 11 01
099 631 22 00