Сімʼя Олександра завжди проживала в Харківські області, в Ізюмському районі до повномоштабного вторгенння. Він з дружиною зазвичай жили зловживаючи алкоголем. А їх діти Артем та Діана, маючи інвалідність, були вихованцями психоневрологічного інтернату для дітей. Крім видимих ментальних порушень на цих дітей дуже впливало і не благополучне життя та виховання в родині. На свої орієнтовно 10 років вони не могли ні завʼязувати взуття, ні висловити свою думку, ні самостійно щось приготувати чи навіть просто поїсти і тд.

24 лютого 2022 року, як розпочалось повномасштабне вторгеняння Росії – інтернат розпустили, а дітей привезли додому з розумінням, що в закладі не знають, що далі робити з вихованцями. Мама зникла одразу і дуже довго не виходила на звʼязок взагалі. Коли обстріли почастішали, тато розумів, що потрібно забирати дітей і кудись тікати. І тільки в травні 2022 року волонтери, які допомагали з евакуацією в тій місцевості змогли вивезти їх до Києва.
Мама на звʼязок так і не виходила, не відомо де знаходилась, та і картки на отримання виплат по інвалідності на дітей були у неї. Вона продовжувала отримувати всі ці кошти щомісяця, і жити на них своє «нове» життя. Волонтери, які бачили усі обставини в яких опинились Олександр та діти познайомили їх з працівниками реабілітаційного центру “Lighthouse” в Макарові, щоб попросити підтримки у цієї благодійної організації. Так тато з 2 дітьми опинились в Макарові.
Олександр, розуміючи, що сам не може справити з залежністю, згодився поїхати до нас на безкоштовну реабілітацію для алко та наркозалежних людей від Макарівської Християнської Церкви. Діану та Артема до себе взяли сімʼя нашого пастора Володимира, де з усією турботую та любов’ю їм служили. І також так діти змогли отримувати якісну та дуже потрібну допомогу логопеда, психолога та інших спеціалістів реабілітаційного центру для дітей з інвалідністю.
Ця віруюча сімʼя, в яку потрапили діти дуже піклувались про них, багато працювали над їх розвитком та вкладались в їх зміни. Разом почали відвідувати зібрання, діти є учасниками недільної школи та підліткового клубу. Таке спілкування дуже позитивно впливає на Артема та Діану, вони стають більш відкриті, більше розмовляють, вчаться жити в соціумі, приймати рішення, спілкуватися та довіряти іншим.

А згодом і знайшлась мама. Правда це не та історія, де б ми розповіли про воззʼєднання сімʼї. Тут, насправді, все навпаки.
Маму знайшла поліція по заяві на справу порушення порядку в нетверезому стані. Але це ніяк не вплинуло на фінансову допомогу для дітей. Мама і надалі живе для себе. За останні роки ця справа зрушилася лише в тому, що нарешті Олександр оформив розлучення з дружиною та зараз намагається оформити повноцінну опіку над дітьми. Горе-мама так і не цікавиться життям Артема та Діани.

Олександр зразково пройшов реабілітацію, навіть залишався служити та був поваром в одному з будинків для чоловіків. Зараз уже влаштувався на роботу та поступово проходить повноцінну адаптацію для самостійного життя. Влітку 2023 року він прийняв водне хрещення по вірі та став членом Макарівської Християнської Церкви.
За цей час діти отримали багато нових навиків, підросли, як фізично так і духовно. Навчаються в загально-освітній школі в інклюзивному класі. Є активними учасниками дитячого та підліткового життя Макарівської Християнської Церкви. Відвідують табори, екскурсії, зустрічі клубу та усі дитячі події. В січні 2025 року старший хлопчик Артем також прийняв водне хрещення.

Проте і на далі закон на стороні мами. І ми далі допомагаємо Олександру боротись за власних дітей. Молимось та віримо, що все буде вирішено справедливо, що батько отримає усі права на них, зможе отримувати усі виплати і ця сімʼя дійсно стане великим Божим свідоцтвом для усіх.
Діти ростуть та радують не тільки свого тата, але і нас усіх. Діана уже може самостійно приготувати сніданок, а Артем навчився кататись на велосипеді. З Божою турботою та працею сімʼя, де проживають діти, усіх спеціалістів, вчителів та служителів великими та важливими кроками змінюється життя Діани та Артема. Та ми дякуємо Господу, що дає нам право, як і усій церкві, так і служінню реабілітації для залежних людей бути корисними для цієї сімʼя і бачити в цьому Божу славу.