«Під’їжджаючи до будинку, я просто виключився за кермом і врізався у бетонну стіну. Я не пам’ятав, як це сталося. Машину розрізали, щоб мене дістати. Отямився, коли поліція витягала мене з розрізаної машини. Ніхто не думав, що я живий. Машину потім просто утилізували. Ні про який ремонт не було й мови. На мені ж не виявилося жодної подряпини».
Лікування алкоголізму і наркоманії безкоштовно: (073) 073 2224; (099) 631 2200; (096) 010 1101
Мені 28 років. Виріс у невеликому селі. Папа був учителем, мама працювала на заводі. Після закриття заводу мама залишилася безробітною. Татової зарплати нам не вистачало, і він поїхав за кордон на заробітки. Через кілька років мама поїхала до нього, а я залишився жити з бабусею.
З дитинства у мене були хороші друзі. Ми захоплювалися спортом, мотоциклами. Мені завжди хотілося бути на висоті. Можливо, я цим намагався компенсувати брак батьківської уваги і турботи. Доводив свою спроможність усьому світу і собі. У восьмому класі ми почали їздити на дискотеки і знайомитися з дівчатами, наслідували старшим хлопцям.
Я жив очікуванням того, що поїду до Італії. Там мене чекала гарна робота, адже мама про все подбала. Це був мій блискучий план на успішне життя.
Приїхавши до Італії, я мав все, про що тільки можна було мріяти. Високооплачувана стабільна робота. Машини я міняв, коли хотів. Якісний відпочинок, море, гори, друзі, клуби, дівчата … Так минуло три роки. Потім я зрозумів, що мене більше все це не радує. Багато хто скаже: «З жиру біситься!», а мені просто набридло. Мені був всього 21 рік, але відчував я себе глибоким цинічним стариком. Мій план з тріском провалився! Такий спосіб життя не давав мені абсолютно нічого.
Я неначе взяв від життя все і не знайшов головного. У мене почалася депресія. Я намагався забутися в клубах – друзі, випивка, дівчата, але нічого не допомагало. На ранок все знову ставало сірим і похмурим. Мені навіть побажати вже було нічого! Я все мав, але жити ставало все більш нестерпно. Посилювалося відчуття програшу. Це важко пояснити. В такому стані я прожив ще два роки.
Лікування алкоголізму і наркоманії безкоштовно: (073) 073 2224; (099) 631 2200; (096) 010 1101
Мама розлучилася з татом ще до мого приїзду в Італію. Папа повернувся в Україну і жив біля Києва. На момент закінчення школи я мав вибір, як вчинити. Я міг залишитися з татом в Україні, але я вибрав Італію. Тоді все частіше приходили думки про помилковий вибір. Ось тільки зважитися на переїзд назад сил не було.
Батько займався продажем книг і часто надсилав мені хорошу літературу по психології. Всім серцем я намагався знайти там відповіді. Дуже хотілося просто радіти життю. Мене стомлював депресивний стан, і я шукав вихід. Психологія мені не допомогла.
У черговий вечір я поїхав з клубу один. Це було нетипово для мене. Зазвичай я спочатку розвозив друзів по домівках. У цей вечір було все по-іншому. Я дуже втомився. Настрій був жахливим, загальні веселощі й алкоголь не допомагали. Я, нікому нічого не сказавши, поїхав додому. Був на підпитку. Під’їжджаючи до будинку, просто виключився за кермом і врізався у бетонну стіну. Я не пам’ятав, як це сталося. Машину розрізали, щоб мене дістати. Прокинувся, коли поліція витягала мене з розрізаної машини. Ніхто не думав, що я живий. Машину потім просто утилізували. Ні про який ремонт не було й мови. На мені ж не виявилося жодної подряпини.
Лікування алкоголізму і наркоманії безкоштовно: (073) 073 2224; (099) 631 2200; (096) 010 1101
Першим почуттям, яке я відчув, побачивши, що сталося, була радість. Я зрозумів, що моє життя більше не буде колишнім. Можливо, мене посадять у в’язницю за водіння у нетверезому стані? А може, я нарешті наважуся поїхати до батька? Було все одно, я просто щиро радів, що тепер все зміниться.
Через кілька днів після аварії я зважився летіти до батька в Україну.
Пам’ятаю свою зустріч з батьком, як він радів моєму приїзду. Батько дуже підтримував мене, я по-справжньому скучив за ним. Якийсь час я радів, для мене все було нове. Потім все почало повертатися на круги своя. Дівчата, клуби, друзі, депресія, незадоволеність своїм життям. Я знову став випивати. Забутися не вдавалося. Треба було кардинально щось змінювати.
Мій батько знайшов в інтернеті оголошення про реабілітацію. Центр знаходився в Макарові, і я вирішив спробувати. Сказати, що це було легке рішення – значить обманути. Я не був алкоголіком, тим більше наркоманом. Жити кілька місяців у тісному спілкуванні з такими людьми – перспектива не райдужна.
На реабцентрі насамперед я вчився смирення. Було відчуття, що це основна моя проблема! Я ніколи раніше не замислювався про те, що я дуже горда людина.
Я прийняв рішення залишатися в Макарові. Після реабілітації переїхав на центр адаптації і вже більше року живу тут. Займаюся молодіжкою. Мені подобається спілкуватися з підлітками, є чим поділитися. Планую надалі піти вчитися, щоб бути більш ефективним у цьому напрямку.
Я не п’ю вже кілька років. Депресія більше не турбує мене. Нарешті я знайшов себе. Я знаю, хто я і для чого існую, навчився по-справжньому радіти без випивки і нічних гулянок. Це абсолютно інша якість життя. Не бійтеся змін!
Лікування алкоголізму і наркоманії безкоштовно:
(073) 073 2224
(099) 631 2200
(096) 010 1101