Історія Михайла

Предыдущая статья
Следующая статья
Следите за нами:

Мені 43 роки. У мене було звичайне життя, як у всіх пацанів 80-их. Двір. Молодість. Свобода. Намагався бути схожим на різних авторитетів. І таке красиве життя дуже міцно втягнуло мене в рабство.

Рано почав красти. Посадили перший раз. Замість армії до в’язниці. Звільнився. Почав колотися. Знову сів. І знову коловся. Третій раз сів. І там продовжував вживати наркотики.

На волі все тривало. Близькі намагалися вберегти. Закривали в квартирі. Я перестрибував з вікон зривався з 5 поверху. Дивом залишався живий. Але зупиниться не міг. Зазвичай я перестрибував з наркотиків на алкоголь. Таке життя просто знерухомлювало мене.

Доводив себе постійно до такого стану, що не міг ходити. Але тільки ставав здатним самостійно пересуватися, відразу забував про це. Забував як кричав і стогнав, обкладений баночками, тому що в туалет не міг самостійно сходити. Забував про те, як сусіди по батареї стукали, тому що стогнав голосно. Забував і не журилося моє серце.

Останній раз, коли півтора року був у запої, почалося запалення на ногах. Ходити вже зовсім не було сил. Кодування, Катюжанка, ніякі ліки не допомагали. На час кидав, потім потихеньку все поверталося…

Одного разу проходжу повз церкву на вул. Попудренка, а звідти хлопець спускається. Юра його звали. Розговорилися, він мене нагодував, почав піклуватися про мене. Відвіз мене на реабілітацію, звідки я через тиждень пішов.

Як Юра тоді на мене лаявся! «Ти в пекло йдеш !!! Ти не розумієш, що ти робиш !!! » Але, ні слова докору – скільки грошей, часу на мене витратив…

Після цього пам’ять стала фрагментами: сидиш з кимось незнайомим п’єш, потім бредеш кудись, потім знову з кимось спілкуєшся, потім сидиш десь. Летів в безодню, нічого не пам’ятаючи і не розуміючи. Так минув тиждень.

Через тиждень відкрив очі в морзі. Люди кругом мертві лежать. Піднімаюся на своїй каталці, на мене хлопець санітар в шоці дивиться. Забрав свої документи і пішов. Потім знову нічого не пам’ятаю.

Наступний просвіт – йду по вулиці з якимись незнайомими хлопцями пропивати чиюсь зарплату. І тут бачу у мене на руці маркером номер намальований. З моргу залишився. Мене раптом охопив жах. Як в дитинстві, коли я розумів, що колись помру і мене не стане. Все провалилося в мені.

І я пішов у протилежний бік. У спину мені кричали: «Міша, ти куди?», Але я розумів, що вже нічого не хочу… Безкоштовно пропустили в метро, ​​потім незнайомі люди заплатили за проїзд до реабітаціонного центру. І так я якимось дивом опинився на реабілітації.

Час змін в моєму житті був не швидкий і не простий. Але зараз я не вживаю алкоголь, наркотики і не палю. Бачу в цьому велику радість і спокій за своє майбутнє. Тепер вже я допомагаю іншим пройти реабілітацію, так само зміниться і знайти шлях до нового життя.

Якщо ви ще не змогли зупинитися, то вам час поспішити. Поспішити і змінити своє життя. Поки ваше життя не зупинило вас. Тому що потім, буде вже пізно, щось міняти.

Зателефонуйте нам:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Ще зовсім недавно ми були на вашому місці. А тепер готові допомогти саме тобі.

Більше інформації тут

Следите за нами:
Предыдущая статья
Следующая статья

Залишити коментар

RSS
Follow by Email