Лікування від наркоманії не дає бажаного ефекту? Може ви вже втратили надію? Тоді вислухайте мою історію:
Мене звуть Наташа, мені 35 років.
Хочу розповісти вам як я пройшла лікування від наркоманії.
Народилася я в хорошій, заможній родині. Батьки дуже любили мене, ніколи ні в чому не відмовляли. Незважаючи на таку сильну любов і турботу, я не була занадто балуваною, але росла скромною дитиною. Добре вчилася в школі, і всі рідні і близькі покладали на мене великі надії.
Коли подорослішала в моє життя прийшла така бажана всіма дівчатами любов. У 19 років я народила сина і начебто радіти треба, на руках нове життя, але в цей момент прийшла, як я тоді думала, «біда». Я розлучилася з батьком сина. Мені здавалося, що життя втратило будь-який сенс. Розбита і зневірена я шукала уваги і підтримки, ось тоді я познайомилася з моїми новими «друзями», які вживали героїн.
Спробувавши, я відчула, що життя налагоджується, все стало «класно», ніяких проблем, ніяких переживань. Тоді я й гадки не мала, що мені колись може знадобитися лікування від наркоманії.
Спочатку було добре, а потім це «добре» стало закінчуватися. Сіла в тюрму за наркотики. Відсидівши, думала – все буду міняти своє життя.
Але тільки приїхала додому і почалося все заново. Знову наркотики, знову падіння, і знову новий термін. Сидячи у в’язниці вдруге я пообіцяла сама собі – буду братися за голову. І ніби вийшло, майже 8 років я не вживала наркотики.
Почала життя заново, вийшла заміж народила другого сина. Начебто все добре – живи і радій, а в душі була жахлива порожнеча.
У 2011 році я зустріла своїх «старих друзів» і всі мої зусилля з лікування від наркоманії були змарновані.
З жовтня 2011 по березень 2012 я втратила все – сім’ю, померла мама, від мене все відмовилися.
І в цей момент мені так хотілося померти.
Замість того, щоб пройти лікування від наркоманії,
я спеціально початку вливати в себе такі дози, щоб померти.
Але кожен раз я відкривала очі і розуміла в своїй підсвідомості, що якась сила не хоче моєї смерті.
У мене було багато друзів, які увірували і давно вже жили нормальним життям – без наркотиків, без алкоголю. Вони зустрічали мене і розповідали, що можливо почати життя заново, відмовившись від наркотиків.
Але я не слухала, а робила своє. У березні 2012 року, мене забрала швидка допомога у важкому стані. Сепсис, двобічна пневмонія і ще набір хвороб. Лікарі були в жаху.
І в цей момент я почала тихо молитися: «Господи, якщо я потрібна тобі, спаси мене». Мій лікуючий лікар дивувався, як я взагалі дихала. У мене були дуже великі проблеми з ногами і лікарі прогнозували, що я ходити по всій ймовірності не зможу.
У лікарні я познайомилася з одним чоловіком, який і розповів мені, що є християнський реабілітаційний центр і мені потрібно туди поїхати.
Я розуміла, що мені потрібна допомога духовна і мені потрібно все в своєму житті як слід переглянути і переоцінити. Приїхавши на реабілітацію, побачила щиру любов, турботу. Спочатку було важко, змінювався мій характер, вчилася змирятися з тією чи іншою ситуацією. Важко було, але розуміла, що Бог так хоче.
Процес зміни і перетворення моєму житті йде до цих пір, але тієї жахливої порожнечі, яка змушувала мене вживати наркотики, вже немає!
Я бажаю кожному, хто стоїть на роздоріжжі, хто зневірився в пошуках сенсу життя, хто відчуває цю зловісну порожнечу всередині – приїхати на реабілітацію.
